Причиною відмови тварин від дитинчат часто є прагнення забезпечити власне виживання та збереження роду в умовах нестачі їжі або стресового середовища. Зокрема, дослідження буревісників світлоногих 2025 року засвідчило, що матері з меншою кількістю потомства мають на 16% вищу ймовірність дожити до наступного сезону розмноження. Аналогічні спостереження щодо нічних мавп у неволі показали, що батьки, які відкинули дитинча, живуть у середньому на чотири роки довше за тих, хто виховує потомство.
Поведінка матерів, як-от у випадку з японською макакою Панчем, може бути реакцією на брак досвіду або несприятливі умови, наприклад, екстремальну спеку. Така відмова може передаватися епігенетично: відкинуті дитинчата, вирощені в неволі, згодом самі частіше залишають власне потомство. Водночас птахи практикують «скорочення виводка», надаючи пріоритет сильнішим пташенятам, щоб уникнути загибелі всього потомства через дефіцит ресурсів.
